Сторінка директора

 

На посаді завідувача а нещодавно директора з 2021 р.: 17 років

директор ЗДО дуже складна та кропітка професія. Від кого залежить грамотна робота закладу дошкільної освіти? Звісно, насамперед, від керівника.

У тому, що директор ЗДО має бути хорошим керівником, організатором, ніхто не сумнівається. Керувати професійно – справа складна. Справжній професіоналізм керівника- це уміння створити грамотний колектив.

Дитячий садок не може бути схожим на школу чи інші навчальні заклади. Він – дитячий садок, він – для дітей. І той, хто там працює, має насамперед розуміти перспективу розвитку поки що маленької людини і нести за неї відповідальність.

Директор  ЗДО повинен не тільки сам розуміти дітей, йому слід навчити цього вихователів і пильно стежити за їх педагогічною культурою. Він має бути на дві голови вищим у своїх знаннях , адже, якщо немає педагогічної грамотності, культури у завідувача, годі цього вимагати від колективу.

Основа роботи керівника – це не керування, а подолання перешкод, які заважають нормально працювати колективу.

Роки, проведені поряд з дітьми…Бачити, як на твоїх очах відбувається становлення людської особистості.

 

Чи може бути щось краще, ніж дивитися в допитливі дитячі очі, довірливо держати в своїх руках тендітну дитячу долоньку? Бути причетною до цього, впливати на розвиток і виховання дітей – це є сенсом мого життя і моєю роботою.

Один із основних принципів нашої роботи – це відкритість. Ми завжди готові поділитись досвідом своєї роботи з колегами, з батьками.

Запрошуємо всіх людей, небайдужих до проблем дошкільного дитинства, відвідати наш сайт. Сподіваємось, що кожен знайде там корисну та цікаву інформацію.

Директор здійснює загальне керівництво закладом дошкільної освіти.

 У своїй діяльності керується:

-Конституцією України;-Законом України «Про дошкільну освіту»;

-Законом України «Про мови»;

-Державною Національною програмою «Освіта. Україна ХХІ століття»;

-Конвенцією про права дитини;

-Положенням про заклад дошкільної освіти;

-Методичними, нормативними та іншими керівними матеріалами, які регламентують науково – методичну діяльність закладу дошкільної освіти.

  Директор займається комплектуванням груп дітьми відповідно до їх віку, станом їх здоров'я, індивідуальними особливостями і запитами батьків, добирає кадри, керує педагогами, і обслуговуючим персоналом.       Батьки можуть звертатися до завідувача за консультаціями і вносити власні пропозиції щодо поліпшення роботи з дітьми. Батьки також в праві вимагати, щоб колектив забезпечував дитині належний догляд, виховання і навчання, охорону і зміцнення здоров'я .

Чи потрібно дитині ходити в дитячий садок? Кажуть, «домашні» діти надзвичайно важко адаптуються в школі, тому, що не звикли перебувати в колективі.

До недавніх пір вважалося, що дитячий садок  є по-справжньому необхідною ланкою в розвитку кожної дитини. І дійсно, «домашні» діти часто важко пристосовувалися до шкільних правил, правил спілкування, прийнятим в групі однолітків. Мабуть, ці труднощі пояснювалися насамперед тим, що таких дітей було дуже мало, переважна більшість становили саме «садові» діти. Найчастіше діти переходили цілими групами з «дворового» дитячого садка  в таку ж «дворову» (тобто по мікрорайону) школу. І якщо в цей же клас потрапляв дитина, яка перші сім років життя проводила  під маминим і бабусиним  крилом,  їй, звичайно, доводилося несолодко.

Сьогодні ситуація інша. Діти,  які ніколи не відвідували дитячий заклад, перестали бути винятком. Крім того, і саме поняття «дитячий садок» у наші дні не так однозначно, як раніше. Крім стандартного державного дитячого закладу, існує цілий ряд інших варіантів  «зайнятості» дошкільника. Так, що в перший клас діти приходять з найрізноманітнішим «багажем»: хтось ходив у звичайний садок, хтось-в якийсь Центр розвитку, а хтось і вдома з нянею сидів.

І ось стали чутні спочатку несміливі, але набирають чинності голоси тих, хто взяв на себе сміливість стверджувати: «домашні» діти нітрохи не гірше «садових». Звичайно, скрізь є свої винятки, але, загалом і в цілому дитина, вихована вдома, а не в «установі», цілком може бути таким же розвиненою, самостійною, ініціативною і товариською , як і вихованеці  дитячого садка. Інша справа, що для цього батьки повинні не просто «зберігати» дорогоцінне чадо вдома, а працювати над розвитком у нього всіх цих якостей.

Що ж саме дає відвідування дитячого закладу  дитині? Насамперед - можливість спілкування з однолітками, включення в групу. Ви можете бути переконаними  індивідуалістами, замкнутими і нетовариськими, але необхідно пам'ятати: приблизно починаючи з трьох років (а вже з чотирьох - абсолютно точно!) дитина потребує спілкування з іншими дітьми. І цю можливість ви обов'язково повинні їй  надати.

Зрозуміло, в дитячому садку дитина вчиться спілкуватися не тільки з іншими дітьми, але і з дорослими. До початку шкільного віку батьки, звичайно, залишаються єдиними по-справжньому авторитетними  дорослими в житті дитини. Але досвід спілкування з вихователями в дитячому садку допомагає дитині в подальшому уникнути труднощів у встановленні відносин із іншими однолітками і дорослими. Малюк дізнається, що крім мами є й інші дорослі, до думки яких треба прислухатись, а іноді і просто підкорятися.

З цим моментом природним чином пов'язаний і інший: у дитячому садку дитина знайомиться з певними правилами поведінки і вчиться дотримуватися їх. Слово «дисципліна» у багатьох з нас викликає досить негативне ставлення, оскільки асоціюється з «зрівняловкою» муштрою, прийнятої і в садках, і в школах радянської епохи. Але,  якщо відволіктися від цих асоціацій і розуміти під словом «дисципліна» всього-навсього вміння дотримуватися необхідних правил людського співжиття, то слід визнати: ці навички дитині необхідні.

Нарешті, в дитячому садку дитина отримує можливості для інтелектуального і фізичного розвитку. Відверто  кажучи, стандартні освітні програми, прийняті в державних дитячих садах, залишають бажати кращого: у багатьох звичайних садочках занять замало, так і проводяться вони далеко не на найвищому рівні. Однієї  лише «садової» освіти дитині недостатньо. У будь-якому випадку батьки повинні займатися з малюком самі. Але якщо «домашня» дитин а цілі дні проводить виключно перед екраном телевізора чи телефона, то в дитячому садку  вона, звичайно, отримає  незрівнянно більше. Малювання, ліплення, конструювання, розвиток мовлення, музичні заняття і фізкультура - це мінімальний «джентльменський набір» забезпечить і найпростіший державний садок. Якщо ж вам пощастить, і ви знайдете по-справжньому хороший дошкільний заклад  (такими бувають і державні) з гарною, корисною  програмою, можна розраховувати, що вашому малюкові буде там по-справжньому цікаво.

Чи можите ви  вдома забезпечити дитині всі умови, необхідні для його гармонійного розвитку, не віддаючи його в дитячий сад?

В принципі це можливо. Але лише в тому випадку, якщо ви дійсно готові до цієї дуже і дуже серйозної роботи. Найскладніше в домашньому вихованні - це, мабуть, не інтелектуальний або фізичний розвиток дитини. Саме в цих напрямках турботлива  мама може дати дитині набагато більше, ніж заняття в дитячому садку. Значно важче створити дитині всі необхідні умови для соціального розвитку.

Вище ми вже говорили про головні плюси дитячого садка: дитина отримує можливість спілкуватися з однолітками і з іншими, крім батьків, дорослими, вчиться вести себе в суспільстві», дотримуватися правил. І якщо ви не хочете віддавати малюка в садок, вам потрібно добре продумати, яким саме чином ви надасте дитині ці можливості.

«Домашня» дитина повинна проводити багато часу на дитячих майданчиках, граючи з іншими дітьми. Крім того, дуже необхідно забезпечити їй якогось постійного друга-однолітка - а краще, кількох друзів. Потрібно возити його в гості та запрошувати інших дітей до себе додому.

Якщо ви не віддаєте дитину в садочок тому, що не довіряєте вихователям і вважаєте, що ніхто, крім вас, не зуміє правильно поводитися з дитиною, знаходити потрібний підхід до неї, - вам потрібно терміново міняти цю точку зору! Звичайно, дитину неможна віддати в перші-ліпші руки. Але і обмежувати її світ лише своєю власною персоною не можна теж. Вам потрібно зрозуміти, що дитині необхідний досвід спілкування з іншими дорослими, крім мами - нехай навіть ця мама справді найкраща в світі!

 

Організація харчування

    Здоров’я дитини закладається змалечку, коли процеси розвитку організму найбільш інтенсивні. Серед факторів, що забезпечують інтенсивний розвиток дитячого організму (гігієнічних, оздоровчих, педагогічних) харчування набуває одного із найголовніших значень, адже раціональне харчування дошкільника – необхідна умова його гармонійного росту, фізичного та нервово-психічного розвитку, стійкості до впливу інфекцій та інших негативних факторів зовнішнього середовища. Крім того, правильно організоване харчування формує у дітей культурно-гігієнічні навички, так звану правильну та раціональну харчову поведінку, закладає основи культури харчування.

Нормативно - правова база:

1.Указ Президента України №894/2019 "Про невідкладні заходи щодо покращення здоров’я дітей»

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/894/2019

2.Закон України ''Про дитяче харчування''

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/142-16

3.Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80

4.Постанова КМУ від 28.07.2021 №786 "Про внесення змін до норм харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/786-2021-%D0%BF

5.Постанова КМУ від 24.03.2021 №305 "Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/305-2021-%D0%BF

6. Наказ Мінекономіки від 17.11.2020 №347 "Про затвердження Методичних настанов щодо розроблення, запровадження та використання постійно діючих процедур, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках в закладах освіти".

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ME201263.html

7.Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.10.2012 № 590 "Про затвердження Вимог щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю продуктів (НАССР)";

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1704-12

8. Спільний наказ МОЗ та МОН України від 15.08.2006 №620/563 «Щодо невідкладних заходів з організації харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах».

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0620290-06

9. Cпільний наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров'я України від 17.04.2006N 298/227 ''Про затвердження Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах '' (iз змінами, внесеними згідно з наказом N 202/165 від 26.02.2013

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0523-06

Мультфільм на ТЕМУ: Сірники не іграшка, вогонь не забава.

https://www.youtube.com/watch?v=ABYGUfKE1II 

Сторінка для батьків

 

Для Вас, батьки!

 

  Дошкільнята енергійні, непосидючі й цікаві. І це постійно тримає батьків у напрузі. Дошкільний вік - це етап, коли діти багато дізнаються про навколишній світ і набувають нових навичок. Це звучить прекрасно, але усі батьки дошкільнят знають, як складно впоратися з їх невгамовною енергією.

Розглянемо кілька порад щодо виховання дошкільнят.

1. Розвивайте у дитини навички спілкування

Комунікативні навички дошкільнят дуже важливі. Чим краще вони розвинені, тим краще дитина може ладнати із іншими дітьми й вихователями, коли йде в дитячий садок.

2. Навчіть дитину бути хорошим слухачем

 Батьки добре знають, як важко впоратися з дошкільником, коли він вередує. Проте, у дитячому саду йому доведеться брати участь у різних заняттях: співати, малювати, слухати пояснення вихователя тощо. Все це вимагає від нього посидючості і концентрації уваги. Якщо ви навчите його бути хорошим слухачем, це допоможе йому активно брати участь у всіх заходах у дитячому садку.

3. Заохочуйте командну роботу

  Коли дитина піде в дитячий сад, вона буде щодня проводити більшість свого часу разом з іншими дітьми і вихователями, займатися різними груповими заняттями тощо. Це вимагає навичок командної роботи. Ви можете розвинути цей навик у дитині, граючи в ігри з нею вдома.

4. Навчіть дитину дотримуватись інструкцій

  У дитинстві ми вчимося чомусь новому, дотримуючись інструкцій та вказівок. Однак для дитини це може бути складно, якщо вона не знає, як слідувати вказівкам. У дитячому садку дитина отримує вказівки від вихователя, беручи участь у різних заняттях, часто ігрових.

Навчіть дитину, як слідувати інструкціям, граючи з нею в ігри. Давайте їй веселі завдання і виконуйте їх разом з дитиною.

5. Навчіть дитину працювати з канцелярськими товарами

У дитячому садку дитина багато часу бере участь в заняттях, які вимагають використання таких предметів, як олівці, фломастери, ножиці, пластилін, клей тощо. Ви можете допомогти дитині навчитися правильно поводитися з такими предметами. Заохочуйте дитину малювати й писати. Ви можете навчити її писати букви, цифри тощо.

6. Заохочуйте дитину бути більш самостійною

Часто батьки вдома постійно прибирають за дитиною іграшки або посуд після прийому їжі. Однак, коли дитина йде в дитячий садок, батьки не можуть бути поруч з нею.

Заохочуйте дитину бути самостійною. Навчіть її самостійно мити руки, витирати ніс або рот тощо. Якщо дитина вміє виконувати такі нескладні дії, це формує у неї почуття відповідальності і самостійності. У старшому віці це буде для неї дуже корисно.

7. Встановіть розпорядок

Дуже важливо встановити для дитини режим. Визначте їй час для ігор, прийому їжі, сну й інших дій. Це не тільки привчить дитину до дисципліни, але і допоможе вам ефективніше розпоряджатися своїм часом. Ще однією перевагою є те, що після цього вам не потрібно буде кожен раз нагадувати дитині, щоб вона вчасно поїла або лягла спати.

8. Намагайтеся бути не надто суворим до дитини

Дисципліну не потрібно плутати зі строгістю. Якщо поводитись із дитиною надто суворо, вона часто стає впертою. Замість цього говоріть з дитиною по-дружньому, завоюйте її довіру, щоб вона могла спілкуватися з вами без страху. Це також зміцнить ваш емоційний зв'язок з нею.

9. Не піддавайтеся на істерики дитини

Не будучи надто суворим, не варто бути і занадто м'яким до дитини. Знайдіть баланс у взаєминах з дитиною. Якщо дитина впадає в істерику, не ігноруйте її. Якщо істерика дитини викликана чимось конкретним, переведіть її увагу на щось інше. Найкраще, що ви можете зробити в таких випадках - визначити причину такої поведінки. Можливо, дитина голодна, погано виспалась або втомилась.

10. Не ставтеся до дитини так само, як до дорослого

Деякі батьки очікують дуже багато від своєї дитини. Постарайтеся зрозуміти, що дитина ще вчиться і розвивається, що вона все ще дитина. Не чекайте від дитини, що вона буде відразу ж правильно розуміти всі ваші слова.

Проявіть терпіння і дозвольте дитині вчитися і розвиватися у своєму індивідуальному темпі. Заохочуйте її вчитися і докладати зусиль для досягнення цілей. Цікавтеся, що цікавить і мотивує дитину. Проявляйте творчий підхід, коли ви даєте дитині завдання. Слідкуйте за тим, щоб це приносило задоволення вам обом, а не було просто рутинною роботою, яку необхідно виконати.

11. Не будьте батьками, які завжди кажуть «ні»

У вихованні дитини це може бути складно, проте є способи зробити це. Намагайтеся не зловживати словом «ні» в спілкуванні з дитиною. Серце дитини досить чутливе, і їй може здаватися, що її не люблять, якщо ви часто їй відмовляєте. Більш того, дитина може збунтуватися. Спробуйте поговорити з дитиною на її рівні; якщо вам все ж потрібно відмовити їй, поясніть причину.

12. Хваліть дитину за хорошу поведінку

Похваліть дитину, якщо вона щось зробила добре. Це є для неї позитивним підкріпленням. З іншого боку, якщо дитина погано поводиться, вкажіть їй на це. Так дитина зрозуміє, що погані вчинки завжди мають для неї наслідки.

13. Не чекайте від дитини занадто багато

Кожна дитина індивідуальна і вчиться в своєму темпі. Зрозуміло, як батьки ви будете мати стосовно неї певні очікування. Однак також важливо розуміти можливості своєї дитини і прийняти їх. Не вимагайте від дитини занадто багато - пам'ятайте, що вона ще дитина. Створіть дитині збалансований графік, зручний для неї.

14. Показуйте дитині хороший приклад

Дитина більшість свого часу проводить з вами. Те, як ви себе поводите, що і як ви робите, - все це впливає на її розвиток. Будьте для дитини прикладом для наслідування, щоб вона могла навчитися у вас чогось хорошого.

15. Створюйте сильні зв'язки

Виховання дитини може виявитися складним завданням. Але і для дітей, і для батьків це етап розвитку. Для батьків важливо займатися разом з дитиною веселими заняттями. Спільна робота допоможе вам зміцнити довіру і емоційний зв'язок з дитиною. Ви повинні бути для своєї дитини батьками і в той же час друзями, на яких вона завжди може покластися.

Виховання дошкільника - складне завдання, але це може виявитися і дуже веселим заняттям. Ви станете свідком багатьох важливих подій в житті вашої дитини. Переконайтеся, що ви не нав'язуєте дитині свої ідеї. Замість цього досліджуйте, що мотивує і цікавить саме її. Спілкуйтеся з нею по-дружньому.

 

 

 

 

 

 

Шановні батьки, запрошуємо вас дотримуватися таких правил в нашому садочку :

 

1.    Своєчасно приводити дитину до закладу дошкільної освіти -

до 7-30 та забирати до 18-00.

2. Якщо ви привели дитину після 9-00, вам слід дочекатися, коли діти вашої групи повернуться з ранкової гімнастики і передати дитину вихователю. Неприпустимо залишати дитину саму.

3.  Приводити дитину в чистому одязі, у взутті, що відповідає розміру ноги.

4.  Приводити здорову дитину, повідомляти вихователя про її самопочуттята незвичайні випадки.

5. Своєчасно повідомляти вихователів про хворобу дитини та інші

причини її відсутності за телефоном вихователів груп.

6. Якщо під час ранкового прийому у дитини виявлено ознаки хвороби,

батьки зобов'язані звернутися до лікаря.

7. Батьки, або особи, які приводять дитину в ЗДО, мають передати дитину
вихователю. Неприпустимо відправляти дитину до ЗДО саму, без супроводу дорослого.

8. Батькам слід заздалегідь домовитися з вихователями щодо тих осіб, яким вони доручають забрати дитину з ЗДО.

9. Вихователь не має права віддавати дитину неповнолітнім дітям та батькам у нетверезому стані.

10.Вносити плату за харчування до 25 числа кожного місяця.

 

Національне -патріотичне виховання

 

Національно-патріотичне виховання дошкільнят

 

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту

• повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;
• пра­цьовитість;
• висока художньо-естетична культура;
• патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
• повага до Конституції, законів Української держави;
• досконале знання державної мови.

 

Завдання патріотичного виховання:

• Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста)
• Почуття власної гідності як представників свого народу
• Виховання любові,поваги до своїх національних особливостей
• Формування духовно-моральних взаємин
• Формування любові до культурного спадку свого народу
• Толерантне ставлення допредставників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей.
  

  

Національно-патріотичне виховання дошкільників: 

  Патріотизм - сукупність емоційної прив'язаності до Батьківщини, яка визначає особу як громадянина, передбачає гордість за моральні, матеріальні і духовні досягнення свого народу, бажання збереження характерних особливостей своєї Батьківщини, її культурного надбання та захист інтересів своєї громади, народу в цілому.  

          Зміст та розуміння поняття патріотизм закріплені в Законі України «Про дошкільну освіту». У цьому законі зазначено: одним з основних завдань дошкільної освіти є «виховання в дітей шанобливого ставлення до родини, рідного краю, Батьківщини, поваги до народних традицій, та звичаїв, рідної та державної мови, національних цінностей українського народу».                Зміст патріотичного виховання конкретизовано у «Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті»; «Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти»; «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності». Завдання громадянського гарту дошкільнят визначено в кожній освітній лінії Базового компонента дошкільної освіти.

        Метою патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до власної землі, родини, держави, пошани до видатних історичних діячів, готовності до виконання громадянських та конституційних обов'язків.

         Щоб досягти цієї мети, виховувати патріотів слід вже з дошкільного віку. Перед нинішніми дітьми Батьківщина постала не у найкращому вигляді: неспокій у суспільстві, економічна криза, війна - збройна та інформаційна. І наше завдання попри всі ці негаразди - допомогти дітям наповнити серця любов'ю до країни, де вони починають пізнавати світ.

          Страшні події, що відбуваються у нас  на Україні сьогодні, пробудили національно-патріотичні почуття в мільйонів громадян, виявили здатність українців жертвувати власним життям за ради свободи Батьківщини, її щасливого майбутнього. А майбутнє України це - її підростаюче покоління, це наші діти, яких ми повинні виховувати патріотами. Національно-патріотичне виховання дошкільників має вирішувати широке коло завдань. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитсадка, з якої зароджується любов до рідної країни, а виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традиції народу, держави, загальнонародних свят.         Успіх патріотичного виховання залежить від правильної організації всієї освітньої роботи в  закладі дошкільної освіти , зокрема й від створення розвивального середовища  - предметного і духовного, бо саме в дошкільному віці закладаються основи формування духовності, почуттів, світосприйняття, усвідомлення свого «Я».

         Патріотичне середовище - це не лише предметне оформлення простору в національній кімнаті, а й гуманна й патріотична поведінка всіх учасників освітнього процесу в  закладі дошкільної освіти  і в родині, що базується на взаємоповазі, взаєморозумінні, взаємоготовності до самопожертви, це готовність стати на захист національних та державних цінностей, шанобливе ставлення до захисників України, вміння сприймати досягнення і поразки в країні, як свої власні. У патріотичному середовищі кожної вікової групи та сім'ї мають бути: наочні посібники, демонстраційний матеріал, альбоми, національні ігри та іграшки, предмети побуту, державні символи, збірки віршів, пісень і т.п.  Ефективність національного-патріотичного виховання досягнеться використанням різних методів. Вербальні та наочні методи спрямовані на виховання у дітей суспільних уявлень, моральних суджень, оцінок. До них належать: спостереження й екскурсії, зустрічі з героями праці, війни, розповіді, бесіди, читання художньої літератури, розгляду картин, ілюстрацій, зразків декоративно-вжиткового мистецтва народів, прослуховування музики, проведення ігор, перегляд сторінок в Інтернеті.  Друга група методів - набуття дітьми практичного досвіду. До цієї групи належать: залучення дітей до посильної праці, привчання до основ громадянської поведінки, відтворення побаченого і сприйнятого в творчій діяльності. Важливими напрямами патріотичного виховання є приучення дошкільників до народознавства: -  вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу; - правове виховання, яке полягає у прищеплені дітям найкращих навичок правової поведінки; - моральне виховання: моральні норми поведінки й моральні якості особистості, зокрема: почуття власної гідності, почуття обов'язку. Ще одним важливим напрямом патріотичного виховання є формування реалістичних уявлень про явища природи, практичних умінь, дбайливе ставлення до об'єктів природи. Необхідно виховувати у дітей бажання не лише помічати красу рідної природи, а й зберігати і примножувати її. Перш, ніж  людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці, повагу до праці дорослих. Адже дитяча праця, на думку Софії Русової, є основою трудового виховання. Праця сприяє вихованню відповідальності, почуття обов'язку. Важливим засобом патріотичного виховання є ознайомлення дошкільників з творами образотворчого мистецтва, з людьми, які прославили нашу країну - композиторами, письменниками, винахідниками, вченими, філософами, лікарями. З дитинства варто прищеплювати дітям любов до української народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманітарну мету - виховання щирості душі, доброти та доброзичливості. Людина, яка вміє бачити та розуміти прекрасне, не зможе спотворити красу.  Основи патріотизму закладаються в родині, тому до освітнього процесу слід активно залучати батьків вихованців, аби допомогти дітям трансформувати зовнішнє у внутрішнє, засвоїти патріотичні ідеї як частину власного світогляду. Форми і методи роботи сім'ї з національно-патріотичного виховання дошкільників: ·   заняття; ·  бесіди; ·  розповіді; ·  екскурсії (в ліс, парк, до річки, на луки, вулицями рідного селища) ·  читання та інсценування творів художньої літератури, казок, легенд, віршів, пісень; ·  дидактичні ігри; ·  сюжетно-рольові ігри; ·  розв'язання проблемних ситуацій (в побуті, природі); ·  відвідування музеїв, театрів, вистав; ·  тематичні вечори, свята і розваги; ·  зустрічі з ветеранами війни та праці, волонтерами, учасниками АТО та ін. Отже, завдання патріотичного виховання дошкільників є нині актуальними і важливими. Результатом патріотичного виховання  має бути сформоване почуття патріотизму, що передбачає активний крок любові до родини, рідного краю, свого народу, його звичаїв і традицій, повагу до національних традицій, людей праці, усвідомлення зв'язку власної долі з долею Батьківщини.

Патріотичне виховання ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

 

Принцип природовідповідності виховання означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання. Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники овітнього процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності освітнього процесу.

Принцип безперервності виховання означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

 

Основні напрями патріотичного виховання. Методи і форми роботи з патріотичного виховання

• Екскурсії вулицями рідного селища, до історичних пам'яток, визначних місць
• Розповіді вихователя
• Бесіди з цікавими людьми
• Екскурсії
• Спостереження
• Дидактичні, сюжетно-рольові ігри
• Заняття з циклу «Історичні цікавинки»
• Розгляд ілюстративних матеріалів
• Читання та інсценування творів художньої літератури
• Слухання народної, класичної, сучасної музики
• Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
• Розв'язування проблемних ситуацій
• Запрошення членів родин у дитячий садок
• Спільні з родинами виховні заходи
• Виставки, конкурси
• Свята, розваги
•  

Напрямки роботи з батьками з питань патріотичного виховання :

ознайомлення батьків з роботою закладу дошкільної освіти з питань патріотичного виховання;

залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній; організація різноманітних заходів за участю батьків;

ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).